середа, 18 квітня 2018 р.

НЕПОВІДОМЛЕННЯ ВОДІЄМ СТРАХОВИКА ПРО НАСТАННЯ СТРАХОВОГО ВИПАДКУ

Умови, коли неповідомлення страховика про настання страхового випадку не є підставою для пред'явлення регресного позову.
14 лютого 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 752/9895/15-ц (ЄДРСРУ № 72243521) підтвердив раніше сформовану правову позицію стосовно відповідальності водія у разі неповідомлення страховика про настання страхового випадку (ДТП). Перед усім необхідно вказати, що в разі якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, не повідомив у встановлені строки страховика про настання такої події, внаслідок чого в останнього виникли необґрунтовані виплати, то після виплати страхового відшкодування страховик має підстави для регресного позову до страхувальника (зміст правових висновків Верховного Суду України у справах № 6-186цс16 від 30.03.2016 року та № 6-1613цс16 від 31.05.2016 року). Тобто дані норми вказують на право страховика щодо подання такого позову, а не необхідність безумовного стягнення сум в порядку регресу.
Між тим, правовими нормами встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. ВАЖЛИВО: Факт неповідомлення страховика про ДТП є підставою для відшкодування страхувальником у порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування.
Однак, сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може братися за основу ухвалення рішення, яке повинно ґрунтуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з таких зобов'язань повинні вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків. Таким чином, факт неповідомлення страховика про ДТП є підставою для відшкодування страхувальником у порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування. Проте в разі, якщо факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами; відповідач як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності; страховик сплатив страхове відшкодування, то сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може братися за основу ухвалення рішення, яке повинно ґрунтуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з таких зобов'язань повинні вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-284цс15 та від 22 березня 2017 року у справі № 6-2011цс16.
ВИСНОВОК: Отже, встановивши, що 1) факт настання страхового випадку ніким не оспорюється;
 2) він зафіксований правоохоронними органами; 3) відповідач як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності; 4) сама страхова компанія відповідача його визнала, добровільно сплативши страхове відшкодування, висновки суду про те, що неповідомлення страховика про настання страхового випадку не є підставою для пред'явлення регресного позову, ґрунтуються на правильному застосуванні Закону № 1961-ІV.

СИРІТ-ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ ВКЛЮЧАТЬ В ЧЕРГИ НА ЖИТЛО

Діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років і перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб, ставляться відповідними органами місцевого самоврядування на облік громадян, що потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за місцем обліку внутрішньо переміщених осіб.
Відповідний Закон від 8 лютого 2018 року № 2279 - VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України відносно захисту житлових прав дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і осіб з їх числа" набув чинності сьогодні, 27 березня.
Таким чином, 16-річні (та старші) діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, які перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб, у разі відсутності у них житла мають право стати на квартирний облік та соціальний квартирний облік за місцем обліку внутрішньо переміщених осіб.

СТАТИ УЧАСНИКОМ ПРОГРАМИ ДОСТУПНОГО ЖИТЛА МОЖНА ОНЛАЙН

Великою палатою Верховного Суду 21.03.2018 р. ухвалено постанову у справі № 14-57цс18, якою визнано право споживачів на звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Приймаючи рішення Верховний Суд вказав: «У постановах Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-185цс17 та від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-916цс17 висловлена правова позиція про те, що споживач звільняється від сплати судового збору лише при поданні позовної заяви і має сплатити судовий збір за подання до суду, зокрема апеляційної скарги.
Відступаючи від практики Верховного Суду України, колегія суддів Великої Палати Верховного Суду вважає, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права».
Як розстрочити ПДВ у разі імпорту обладнання?
21.02.2018 р. набрав чинності Порядок надання розстрочення сплати податку на додану вартість та застосування забезпечення виконання зобов’язань під час ввезення на митну територію України обладнання для власного виробництва на території України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №85 від 07.02.2018 р. (далі – Порядок №85) на виконання вимог п. 65 підрозд. 2 розд. XX Податкового кодексу України (далі – п. 65 ПК України).
Вказаний п. 65 ПК України передбачає тимчасове (до 2020 р.) надання платнику податків, який ввозить на митну територію України в митному режимі імпорту обладнання для використання у власному виробництві на території України, розстрочення сплати ПДВ. Таке розстрочення надається:
  • за заявою платника податків;
  • без нарахування процентів, пені та штрафів, передбачених ПК України;
  • рівними частинами;
  • на термін, визначений платником податків (проте не більше ніж на 24 календарних місяці);
  • лише щодо імпорту обладнання, що класифікується за кодами УКТ ЗЕД, передбачених у цьому ж п. 65 ПК України (товарні підкатегорії, включені до груп 73, 84, 85 та 90 УКТ ЗЕД).
Порядок №85 встановлює, що для отримання розстрочення сплати ПДВ платник податків разом з документами та відомостями, необхідними для митного контролю (ст. 335 Митного кодексу України (далі – МК України)), також подає до митниці:
  • заяву за формою, встановленою у Додатку 1 до Порядку №85;
  • бізнес-проект, бізнес-план або інший документ, в якому зазначено технологічний процес з економічними розрахунками та очікувані результати діяльності;
  • наявні висновки державних органів, експертних установ, організацій, державні стандарти та стандарти підприємства, технічні умови, технічну документацію, документи, що підтверджують наявність виробничих потужностей, приміщень.
За результатами подання таких документів, за рекомендацією комісії, що утворюється за рішенням керівника такої митниці, митниця протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви приймає відповідне Рішення про надання розстрочення сплати податку під час ввезення на митну територію України обладнання для власного виробництва на території України (далі – Рішення), яке видається безоплатно.
Якщо сума ПДВ, заявлена платником до розстрочення, на дату надходження заяви перевищує 1 млн грн, то строк розгляду документів становитиме до 25 днів з дня надходження заяви, а Рішення приймається за погодженням з Головою ДФС України.
Комісія для прийняття Рішення також перевіряє:
  • відповідність обладнання, зазначеного у заяві, визначеній товарній підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД та передбачення такої товарної підкатегорії п. 65 ПК України;
  • підтвердження зазначеної у заяві вартості обладнання;
  • підтвердження того, що обладнання не походить з країни, визнаної державою-окупантом згідно із законом та/або визнаної державою-агресором стосовно України згідно із законодавством, або не ввозиться з території такої держави-окупанта (держави-агресора) та/або з окупованої території України, визначеної такою згідно із законом;
  • відповідність коду згідно з КВЕД, зазначеного у заяві, відповідному коду, зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
  • факт відсутності у платника податку заборгованості зі сплати платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також факт відсутності чинних спеціальних санкцій, застосованих до нього відповідно до ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;
  • підтвердження наявності виробничих потужностей або приміщень чи умов для обліку та зберігання товарів, готової продукції.
Платник податків, отримавши Рішення, під час митного оформлення обладнання сплачуватиме тільки перший платіж, а на залишок суми податку повинен надати забезпечення виконання зобов’язань (Розділі Х МК України) або банківську гарантію. При цьому п. 65 ПК України також передбачено, що обладнання, яке імпортується, у встановлених Кабінетом Міністрів України випадках може бути заставою для забезпечення виконання зобов’язань. Проте наразі Уряд не визначив відповідного переліку.
Залишок суми розстроченого ПДВ необхідно сплачувати щомісяця разом з поданням додаткової митної декларації або він може бути сплачений достроково.
Суми ПДВ, сплачені враховуючи вимоги п. 65 ПК України, включаються імпортером до податкового кредиту в тому звітному (податковому) періоді, в якому податок було сплачено до бюджету.
Додатково платник, якому надано розстрочення, зобов’язаний щомісяця (не пізніше наступного робочого дня за днем сплати частини розстроченої суми податку) подавати до органів ДФС звіт про цільове використання такого імпортованого обладнання за формою згідно з Додатком 4 до Порядку №85.
ПК України також застерігає, що у разі відчуження, передачі в оренду, суборенду чи передачі права володіння, користування в інший спосіб обладнання, ввезеного на митну територію України в такому порядку, платник зобов’язаний:
  • сплатити податкові зобов’язання за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, в сумі, розрахованій як позитивна різниця між сумою ПДВ, що мала бути сплачена на момент ввезення таких товарів без застосування розстрочення, та фактично сплаченою сумою;
  • сплатити пеню, нараховану на таку суму податку, виходячи зі 120% облікової ставки Національного банку України, що діяла на день сплати податкового зобов’язання, за період з дня ввезення таких товарів до дня збільшення податкового зобов’язання.
З розглянутого порядку видно, що для отримання розстрочення ПДВ у разі імпорту обладнання для власного виробництва на території України імпортерам потрібно надати митниці чималий пакет документів, забезпечити сплату розстрочених платежів, щомісяця звітувати до ДФС щодо цільового використання обладнання та ін. Виконання всіх цих бюрократичних вимог потребує адміністративних та фінансових ресурсів, що частково зменшує вигоди від отримання такого розстрочення.

Спадкування часток в Товариствах з обмеженою відповідальністю: нові правила

17 березня 2018 року був офіційно опублікований новий Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" №2275-VIII від 06 лютого 2018 року (далі – "Закон"). Закон набирає чинності через 3 місяці з дня його опублікування, окрім деяких норм, що будуть прокоментовані нижче.
Серед ключових нововведень Закону – новий порядок спадкування часток (далі – "Частка") у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю (далі – "Товариство"), який кардинально відрізняється від існуючого.
За таким новим порядком більше не вимагається згода інших учасників Товариства для отримання Частки спадкоємцем чи правонаступником у разі смерті (оголошення судом безвісно відсутнім або померлим) учасника - фізичної особи чи припинення учасника - юридичної особи.
При цьому Закон визначає два режими спадкування Частки залежно від її розміру:
1) Якщо Частка становить менше 50 відсотків статутного капіталу Товариства, учасник може бути виключений з Товариства за умови, що протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву до державного реєстратора про вступ до Товариства. Таке рішення про виключення учасника приймається без врахування голосів такого учасника.
2) Якщо Частка становить 50 відсотків або більше статутного капіталу Товариства, Закон передбачає право Товариства приймати рішення, пов’язані з ліквідацією Товариства, без врахування голосів відповідного учасника.
Тобто, можна передбачити, що відповідно до Закону, можливості спадкоємців (правонаступників) щодо участі у Товаристві будуть визначатися в залежності від розміру належної їм Частки.
Дана норма щодо спадкування Частки, на відміну від інших положень Закону, набирає чинності через один рік з дня набрання чинності Законом.
Закон передбачає, що протягом року з дня набрання ним чинності положення статуту Товариства, що не відповідають Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності Законом.